Традиції, творчість, наполегливість: рецепт майстра гаварецької кераміки

1 жовтня чотирі Мандрівника: Філософ, Підприємець, Воїн та Митець - пішки відправились до центру України зі Сходу, Заходу, Півночі та Півдня. По дорозі вони зустрічаються з Героями проекту - тими, хто вже сьогодні зробив щось важливе і досяг позитивних результатів у бізнесі, культурі, освіті та творчості.

І ось перший герой.... Іван Луковський.

Іван Луковський – гончар з села Гавареччина. Його справа – відродження ремесла гаварецької кераміки. Колись, століття тому, у селі працювало 70 печей, з яких виходили відомі чорнодимлені гончарні вироби. Потроху майстри вмирали, поки їх не залишилося одиниці. Майже втрачену майстерність відроджують наразі 10 гончарів. Один з них – наш герой Іван Луковський.

У майстерні Івана завжди людно. Оскільки його мета – повернути колишню славу унікальним виробам Гавареччини, свою майстерню він перетворив на живий музей. До нього приїжджають школярі, власними руками доторкаються до таїнства виготовлення чорної кераміки. А увозять з собою, окрім вражень, ще й частинку майстерності та вісточку про відроджене ремесло. Приїжджають і дорослі: туристи та ті, хто хоче стати володарем горнятка чи глечика, у яких живе справжня українська легенда. Іван радий всім. Він каже: "Поки живеш – треба вчитися. Це стосується не лише майстерності у ремеслі, а й життя взагалі. Якщо щось не виходить – треба все одно бути наполегливим. Іти прямо до своєї мети та на все дивитися з оптимізмом".

Одним з відвідувачів майстерні Івана став Андрій Кашпур, мандрівник західного треку проекту Назустріч Сонцю. Він також торкнувся дивної глини Гавареччини і навіть зробив цілком стерпний горщик.

Андрій Кашпур, мандрівник Західного трека, Філософ:

Якщо коротко, то мета проекту #НазустрічСонцю полягає в тому, щоб створити з окремих історій різних людей загальної історії успіху України, і цим позитивно вплинути на наше спільне майбутнє.

Я переконаний, що в нашій країні живе безліч людей, які позитивно ставляться до життя і майбутнього. Вони працюють, змінюють простір навколо себе і впливають на майбутнє. І у кожного з них є своя цікава і драматична історія. Зокрема, про те, які труднощі вони додали і додають, завдяки чому їм вдалося домогтися успіху, чого вони вже досягли і що планують робити далі. І головне, на мій погляд, в цих історіях - це можливість співпраці: що людина пропонує іншим і чим можна допомогти йому. Це система обміну силами, ідеями, можливостями. Бо те, що здається неможливим для однієї людини - стає цілком досяжним для спільноти.